І знову про виконавчий збір та про порушення, які виявляються при перевірці виконавчого провадження
Звернувся клієнт з ситуацією, коли в нього заблокували карткові рахунки у відомих банках і він не міг користуватися мобільними додатками цих відомих банків.
Негайно за даними клієнта було перевірено Автоматизовану систему виконавчих проваджень (АСВП)
https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors
та Єдиний реєстр боржників
https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors
Виявилося відкрите виконавче провадження щодо стягнення з клієнта виконавчого збору.
Після перевірки виконавчого провадження було виявлено цілий «ворох» порушень (із врахування того, що виконавчий документ було винесено під час дії Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, а пред’явлено до примусового виконання під час дії Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII):
у виконавчому документі відсутнє найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали (порушення пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, норма закону, яка діяла на момент прийняття виконавчого документу);
у виконавчому документі не зазначена дата набрання законної (юридичної) сили рішенням (порушення пункту 5 частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV);
у виконавчому документі не зазначений строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (порушення пункту 6 частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV);
виконавчий документ не скріплений гербовою печаткою органу, який його видав (порушення частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV);
зазначена невірна адреса місця проживання боржника (порушення пункту 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV), а відповідно і виконавчий документ пред’явлено до примусового виконання не за місцем його виконання (порушено пункт 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII);
порушено строк пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання (частина 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII);
відсутня заява стягувача про примусове виконання виконавчого документу (порушено пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII).
Єдиною правомірною поведінкою для виконавця при наявності перелічених вище порушень є повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (частина 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII). Не повертаючи виконавчий документ стягувачу виконавець вчиняє бездіяльність.
Взагалі не зрозуміло, чим керувалася виконавча служба і виконавець при відкритті виконавчого провадження.
Як наслідок, Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято рішення про скасування усіх постанов виконавця, який протиправно відкрив виконавче провадження:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89135335
Усім слід дуже ретельно підходити до обґрунтування суду того, що скорочений строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою для таких категорій справ не пропущений позивачем (десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів - пункт 1 частини 2 статті 287 КАС України).
На даний час існує дуже цікава, корисна та справедлива практика Верховного Суду щодо строку оскарження бездіяльності суб’єктів владних повноважень.
Бездіяльність виконавця, яка полягає у неповерненні виконавчого документу стягувачу при наявності для того імперативної вказівки Закону України «Про виконавче провадження», є триваючим порушенням з боку виконавця, яке розпочалося з моменту відкриття виконавчого провадження виконавцем і триває по цей день.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду при оскарженні бездіяльності виконавця слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, а також легалізації триваючого правопорушення.
Бездіяльність виконавця щодо невчинення дій (неповернення стягувачу виконавчого документу) може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку, що ця бездіяльність порушує його права чи свободи, оскільки в такому разі правопорушення є триваючим. Нездійснення посадовою особою (державним виконавцем/виконавцем) своїх обов'язків, покладених на неї законом, не повинно будь-яким чином призводити до порушення чи обмеження прав суб'єктів права на оскарження незаконної бездіяльності.
Закріплені у законодавстві гарантії прав суб'єктів приватного права (зокрема, процесуальні строки, можливість застосування принципу мовчазної згоди тощо), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності – правовий висновок Верховного Суду викладений в постановах від 20 вересня 2018 року у справі №826/4604/17, від 10 січня 2019 року у справі №813/3145/16, від 04 червня 2019 року у справі № 826/10179/16, від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17, від 19 червня 2018 року у справі № 464/2638/17, від 22 січня 2020 року у справі № 826/9749/17.
Триваюче правопорушення - це проступок, пов"язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов"язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов"язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об"єктивно існує цей обов"язок, виконанням обов"язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону - правовий висновок Верховного Суду викладений в постановах від 11 листопада 2019 року у справі № 487/4899/15-а, від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17, від 23 листопада 2018 року у справі № 489/4756/16-а.
На захисті Ваших прав та інтересів адвокат Полєтаєв І.О.
+380979923541
office@poletaev.kiev.ua